.
  Сторонами колективного спору (конфлікту) на виробничому рівні є наймані працівники (окремі категорії працівників) підприємства, установи, організації чи їх структурних підрозділів або профспілкова чи інша уповноважена найманими працівниками організація та власник підприємства, установи, організації чи представник.
  13. Колективні трудові спори виникають лише після безпосереднього врегулювання спірних питань між сторонами. Попередні переговори передують виникненню будь-якого виду колективного трудового спору, в тому числі і на виробничому рівні.
  Наймані працівники на загальних зборах (конференції) або шляхом збору підписів формують і затверджують вимоги та визначають орган чи особу, які будуть представляти їх інтереси. Вимоги оформляються протоколом і направляються власнику або уповноваженому ним органу. Вимоги вважаються чинними, якщо за них підписалися не менше половини найманих працівників підприємства, установи, організації чи структурного підрозділу.
  Власник або уповноважений ним орган (представник) розглядає вимоги найманих працівників і приймає рішення у триденний строк з дня їх одержання. Допускається збільшення цього строку лише у разі виходу вимог за межі компетенції уповноваженого власником органу, необхідної для вирішення питання.
  Колективний договір
  83
  Проте у будь-якому разі загальний строк розгляду вимог і прийняття рішення, включаючи час пересилання, не повинен перевищувати тридцяти днів з дня одержання цих вимог.
  14. Важливе значення для застосування порядку вирішення колективних трудових спорів (конфліктів) має момент їх виникнення. Колективний трудовий спір (конфлікт) виникає з моменту:
  — прийняття уповноваженим представницьким органом найманих працівників або профспілки рішення про незгоду з рішенням власника чи уповноваженого ним органу (представника), яким