аво представники найманих працівників, якщо на підприємстві, в установі, організації відсутні профспілки і за умови їх обрання на загальних зборах найманих працівників або уповноважених ними органів.
  4. Законодавець встановлює заборону втручання у діяльність найманих працівників і їх представників, що може обмежити їх законні права у сфері проведення колективних переговорів та укладення колективних договорів. Таке втручання заборонено з боку органів представницької і виконавчої влади та господарського управління, політичних партій, роботодавців.
  Крім гарантій, що передбачають заборону втручання, обмежено коло суб'єктів, які можуть представляти інтереси найманих працівників. Не допускається ведення переговорів та укладення колективних договорів і угод від імені працівників організаціями, органами або особами, які створені чи фінансуються роботодавцями, політичними партіями або представляють інтереси роботодавців. У разі коли інтереси найманих працівників представляє профспілковий орган, інтереси роботодавця не можуть представляти особи, які є членами виборного органу цієї профспілки.
  5. У законодавстві України відсутній обов'язок сторін розпочати колективні переговори. Дуже часто колективні договори на підприємствах не укладаються, оскільки жодна із сторін не проявляє
  Колективний договір
  79
  ініціативи по їх укладенню. Пропонується навіть зобов'язати роботодавця розпочати такі переговори. Видається, що таке правило суперечить принципу добровільної участі сторін соціального партнерства у проведенні колективних переговорів. Однак колективний договір на підприємствах повинен включати нормативні положення, зокрема з питань оплати праці (статті 14—18 Закону України «Про оплату праці»). Тому об'єктивно скаладаються умови щодо обов'язковості укладення колективного договору на підприємствах,