ні, розподілі і використанні прибутку підприємства (якщо це передбачено статутом);
  — режиму роботи, тривалості робочого часу і відпочинку;
  — умов і охорони праці;
  — забезпечення житлово-побутового, культурного, медичного обслуговування, організації оздоровлення і відпочинку працівників;
  — гарантій діяльності профспілкової чи інших представницьких організацій працівників.
  8. Формуючи зобов'язальну частину колективного договору, сторони повинні чітко викладати зобов'язання сторін, визначати осіб, на яких покладено їх виконання, встановлювати, в необхідних випадках, строк та механізм виконання зобов'язань.
  Колективний договір
  73
  У сфері змін в організації виробництва і праці та забезпечення продуктивної зайнятості сторони можуть встановити взаємні зобов'язання щодо підвищення ефективності використання діючих робочих місць та створення системи нових, додаткових робочих місць, утому числі для менш конкурентоспроможних груп населення на ринку праці, розширення обсягу сезонних робіт, надання працівникам можливості дострокового виходу на пенсію за рахунок коштів підприємства, встановлення вихідної допомоги при звільненні працівника з урахуванням його віку та стажу роботи на підприємстві. З метою вдосконалення організації виробництва і праці сторони можуть зобов'язатися впровадити у виробництво нову техніку, встановити економічні режими праці, підвищити якість продукції та знизити її собівартість, поліпшити структуру управління виробництвом, запровадити наукову організацію праці, вдосконалити нормування праці тощо.
  9. Зобов'язання сторін щодо умов оплати праці, пільг та компенсацій повинні враховувати особливості конкретного підприємства, установи, організації, складність виконуваних робіт, кваліфікацію працівників. З метою зростання стимулюючої функції зарплати доцільно встановлювати