забезпечення конституційних прав і гарантій найманих працівників, їх співробітництво з роботодавцями та досягнення злагоди в суспільстві. Тому ні галузева угода, ні інші акти колективно-договірного регулювання не можуть погіршувати становище працівників порівняно з генеральною угодою. Угоди ж на регіональному рівні включають вищі порівняно з генеральною угодою соціальні гарантії, компенсації, пільги.
  Генеральні угоди 1995 року, на 1997—1998 роки та на 1999— 2000 роки встановлюють вимоги, згідно з якими положення генеральних угод є обов'язковими для застосування під час ведення колективних переговорів і укладення колективних договорів як мінімальні гарантії. Аналогічні вимоги щодо визнання положень угод як мінімальних гарантій сторони обумовлюють у галузевих і регіональних угодах. Тому, визначаючи умови колективного договору, його сторони, які входять у сферу дії угод, повинні враховувати положення не лише законодавства, а й цих угод як мінімальні гарантії.
  4. Нормативна частина колективного договору включає норми права, що встановлюють умови праці (робочий час, час відпочинку, оплату праці і матеріальне стимулювання працівників, охорону праці) та співробітництва найманих працівників, роботодавців, їх представників у регулюванні трудових та соціально-економічних відносин.
  У сфері робочого часу і часу відпочинку до нормативних умов колективного договору відносять положення, що встановлюють скорочений робочий час для жінок, які мають дітей віком до чотирнадцяти років та дітей інвалідів, інші види відпусток порівняно із законодавством, тривалість додаткової відпустки за кожною посадою, що передбачені у переліку посад працівників з ненормованим робочим днем, конкретну тривалість відпусток для
  Колективний договір
  71
  працівників, які працюють у виробництвах, цехах, обіймають посади, робота