найманої праці. Очевидно, що її слід розуміти як працю найманого працівника. Трудове законодавство дає поняття найманого працівника. Ним є фізична особа, яка працює за трудовим договором на підприємстві, в установі, організації незалежно від форм власності, в їх об'єднаннях або у фізичних осіб, які використовують найману працю (ст. 1 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)»).
  Колективний договір у селянських (фермерських) господарствах, колективних сільськогосподарських підприємствах укладається лише в тих випадках, якщо зазначені суб'єкти використовуватимуть найману працю. В акціонерних товариствах, що наймають працівників за трудовим договором (контрактом), колективний договір також укладається, незалежно від того, чи є наймані працівники водночас власниками корпоративних прав (власниками акцій). І в першому, і в другому випадку укладення колективного договору обумовлюється сферою його укладення — зазначені суб'єкти мають права юридичної особи і використовують найману працю.
  6. Критерій сфери укладення колективного договору — використання найманої праці — є досить загальним і потребує конкретизації на законодавчому рівні, бо при буквальному тлумаченні досить підприємцю найняти одного-двох працівників, і він зобов'язаний крім трудового договору укладати й колективний. Ми вважаємо, що у разі укладення трудового договору лише з одним працівником колективний договір не може бути укладено, оскільки відсутня належна сторона з боку найманої праці, що має право укладати колективний договір. Стороною колективного договору, в тому числі й колективного трудового спору на виробничому рівні, є наймані працівники (колективний суб'єкт), а не окремий працівник.
  7. На практиці і в науковій літературі висловлювалися сумніви щодо доцільності укладення колективних