-друге, локальна нормотворчість можлива за наявності загальної норми, що надає певним суб'єктам право займатися нормотворчістю. Тому локальна норма в трудовому праві України — це правило загальнообов'язкової поведінки, що попередньо санкціоноване державою і прийняте у встановленому законом порядку безпосередньо на підприємстві, в установі, організації, діє в його межах.
  Основним локальним документом виступає колективний договір, що обов'язково підлягає обговоренню і схваленню трудовим колективом на загальних зборах або конференції.
  До інших важливих локальних правових актів слід віднести правила внутрішнього трудового розпорядку, положення про преміювання, про виплату винагороди за підсумками роботи підприємства за рік тощо.
  7. Тлумачення і використання судовими органами законодавства про працю дає їм можливість здійснювати судовий нагляд за додержанням чинного законодавства і тим самим сприяти здійсненню економічних та соціальних завдань. Досвід діяльності судів свідчить про те, що не завжди власник або уповноважений ним орган застосовує норми таким чином, щоб їх наслідком були правильне відображення інтересів суспільства і громадян, захист прав та обов'язків учасників трудових правовідносин.
  При розгляді судовими органами трудових спорів накопичується досить цінна судова практика. Вивчення цієї практики та її узагальнення дає вищому судовому органу — Верховному Суду України розробляти роз'яснення щодо застосування законодавства, які приймаються у формі постанов пленумів Верховного Суду України. Вони містять тлумачення правових норм, тобто допомогають усвідомити їх зміст, і орієнтують суди на правильне застосування законодавства, роз'ясняють, доводять до розуміння іншими суб'єктами.
  Важливе значення для судової практики розгляду трудових спорів мають постанова № 9 Пленуму Верховного