о» від 7 лютого 1991 р.; «Про підприємства в Україні» від 27 березня 1991 р.; «Про власність» від 7 лютого 1991 р.; «Про господарські товариства» від 19 вересня 1991 р.; «Про зайнятість населення» від 1 березня 1991 р.; «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991 р.; «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 p.; «Про державну службу» від 16 грудня 1993 р.; «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні» від 5 лютого 1993 р.; «Про освіту» від 23 березня 1996 р.; «Про професійно-технічну освіту» від 14 січня 1998 р.; «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» від 3 березня 1998 р. та інші законодавчі акти.
  3. Поряд із законами трудові відносини регулюються цілою системою правових актів, що мають нормативний характер. Такі акти, як правило, приймаються органами державного управління. Оскільки вони приймаються для розвитку і виконання чинного законодавства, їх прийнято називати підзаконними.
  Головна роль у створенні системи підзаконних актів належить Президенту України, який є єдиним суб'єктом державно-правових відносин і на якого покладена функція забезпечення конституційності, законності дій інших суб'єктів права.
  Президенту України надані повноваження підписувати закони, що приймаються Верховною Радою України. Йому належить також право одноособово приймати укази і розпорядження, які мають нормативний характер і є підзаконними актами.
  4. Вищим органом державної виконавчої влади в Україні є Кабінет Міністрів — Уряд України, який на підставі Конституції та законів України, постанов Верховної Ради, указів і розпоряджень Президента України наділений правом видавати в межах своїх повноважень постанови та розпорядження. Ці постанови та розпорядження підлягають виконанню на всій території України.
  5. Міністри,