ати ті чи інші відносини трудовими. Лише ті відносини, що пов'язані з працею і мають її своїм змістом, визначають порядок і умови застосування праці, спрямовані на організацію самого процесу праці в певній суспільній формі і в своїй сукупності створюють цей процес, є суспільно трудовими.
  6. Зміст суспільних відносин, що виникають із найманої праці при застосуванні громадянами своєї здатності до праці, визначають самі учасники цих відносин. Регулювання і спрямування змісту здійснюються правовими нормами, що надають відносинам правової форми. Учасники відносин своїми вольовими діями не можуть надавати відносинам правової форми, якщо відсутня правова норма, спрямована на регулювання цих чи подібних відносин.
  7. Трудові відносини містять у собі моменти суб'єктивної і об'єктивної волі. Суб'єктивна воля працівника проявляється в тому, що, маючи потребу в матеріальних коштах для себе і своєї сім'ї, він шукає, знаходить і стає до роботи як її виконавець. Якщо у працівника відсутнє бажання працювати, ніхто його не може примусити до роботи, оскільки відповідно до частини 3 статті 43 Конституції України використання примусової праці, тобто примушення до праці, забороняється.
  Об'єктивно воля працівника у виникненні трудових правовідносин проявляється у тому, що правовими нормами незалежно від суб'єктивної волі визначаються трудові права та обов'язки. Внаслідок наявності правової норми фактичні трудові відносини, в які вступив працівник, набувають форми правових відносин.
  8. Важливим для правильного розуміння правових відносин є те, що при відсутності правової норми відсутні й правові відносини, хоча фактичні відносини можуть існувати. Норма права до її наявності виступає як модель правових відносин, але прямого зв'язку з конкретним суб'єктом правових відносин вона не має. Для виникнення правових