і норм законодавства про працю особливостям трудових відносин. Диференціація дозволяє досягти більш реальної рівності у порівнянні з тією, що встановлюється загальним законодавством про працю.
  Законодавство про працю використовує різні критерії диференціації правового регулювання праці. Це національна належність засобів виробництва; суспільна значущість трудової функції, що виконується працівником; особливі природні географічні і геологічні умови; умови підвищеного ризику для здоров'я; соціально-демографічні критерії тощо.
  Стаття 3. Регулювання трудових відносин
  Законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
  Особливості праці членів кооперативів та їх об'єднань, колективних сільськогосподарських підприємств, селянських (фермерських) господарств, працівників підприємств з іноземними інвестиціями визначаються законодавством та їх статутами. При цьому гарантії щодо зайнятості, охорони праці, праці жінок, молоді, інвалідів надаються в порядку, передбаченому законодавством про працю.
  (Стаття З із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР № 5938-11 від 27.05.88; Законами № 871-12 від 20.03.91, № 263/95-ВР від 05.07.95)
  1. Громадянам надається реальна можливість займатися працею на підприємствах, в установах, організаціях різних форм власності (в товариствах, кооперативах, на державних підприємствах, в установах, організаціях), підприємницькою діяльністю, працювати на підставі цивільно-правових угод тощо.
  Законодавство про працю регулює відносини по застосуванню праці громадян незалежно від форм власності, з якою вона пов'язана, і галузі господарського управління або соціально-культурного будівництва,