ганами, до компетенції яких належить розірвання трудового договору, профспілковий орган може оскаржити цю бездіяльність до суду у порядку, що регулюється главою 31-А Цивільного процесуального Кодексу України.
  Стаття 46. Відсторонення від роботи
  Відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння; відмови або ухилення від обов'язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.
  (Стаття 46 із змінами, внесеними згідно із Законом № 6/95-ВР від 19.01.95)
  1. Відсторонення від роботи означає тимчасове зупинення виконання працівником обов'язків за посадою чи роботою, обумовлених трудовим договором. Дія трудового договору при цьому не припиняється, але на певний час працівник до роботи не допускається, заробітна плата не нараховується і не виплачується.
  2. Крім випадків відсторонення, що може здійснювати на підставі коментованої статті власник або уповноважений ним орган, відсторонення проводиться також на вимогу уповноважених на це органів. До таких органів відносяться: органи по нагляду за охороною праці, по нагляду за безпечним веденням робіт у промисловості, органи державного енергетичного нагляду, державного санітарного нагляду, державної автомобільної інспекції, пожежного нагляду, прокурор, слідчий.
  3. Бригадири, майстри, начальники дільниць, змін та інші господарські керівники, які не вжили заходів до відсторонення від роботи осіб, що перебувають на роботі в стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння, повинні притягуватись до дисциплінарної, а у випадках, передбачених законом, — до кримінальної відповідальності.
  4. Відділи охорони праці