джених до виправних робіт без позбавлення волі без дозволу органів, які відають виконанням цього виду покарань.
  5. Власник або уповноважений ним орган не має права вимагати від працівника вказівки в заяві про причину звільнення з роботи, якщо працівник не посилається на неможливість продовжувати роботу і не просить звільнити його до закінчення двотижневого строку.
  6. При відсутності у заяві працівника прохання про звільнення його до закінчення строку попередження, передбаченого коментованою статтею, розірвання власником або уповноваженим ним органом трудового договору до настання двотижневого строку суд обгрунтовано визнав незаконним (Радянське право. — 1989. — № 9. - С. 87).
  7. Якщо працівник просить про розірвання трудового договору з певної дати, то при досягненні про це домовленості власник або уповноважений ним орган не має права без згоди працівника звільнити його після закінчення загального строку попередження.
  8. Працівник, який досяг пенсійного віку, має право вимагати розірвання з ним трудового договору в строк, про який він просить, і з вказівкою в наказі про те, що він звільнений з роботи у зв'язку з виходом на пенсію за віком.
  9. Відповідно до роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, у справах про звільнення за ст. 38 КЗпП суди повинні перевіряти доводи працівника про те, що власник або уповноважений ним орган примусили його подати заяву про розірвання трудового договору. Подача заяви працівником з метою уникнути відповідальності за винні дії, не може розцінюватись як примус до цього і не позбавляє власника або уповноваженого ним органу права звільнити його за винні дії з підстав, передбачених законом, до закінчення встановленого ст. 38 КЗпП строку, а також застосувати до нього протягом цього строку в установленому порядку інше дисциплінарне стягнення.
  Працівник,