ачено право на оспорення в судових органах відмови в прийнятті на роботу працівників, запрошених на роботу в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації; молодих спеціалістів, які закінчили вищий навчальний заклад і в установленому по-
  Трудовий договір
  113
  рядку направлені на роботу на дане підприємство, в установу, організацію; вагітних жінок, які мають дітей віком до трьох років або дитину-інваліда, а також одиноких матерів — при наявності дитини віком до чотирнадцяти років; виборних працівників після закінчення ними повноважень по виборній посаді; працівників, яким надано право повторного прийняття на роботу; інших осіб, з якими власник або уповноважений ним орган відповідно до чинного законодавства зобов'язаний укласти трудовий договір. Звернення цих осіб до суду є спором про право, тому ці спори повинні розглядатися за правилами цивільного провадження.
  6. Пленум Верховного Суду України в підпункті 4 пункту 19 постанови № 15 від 25 травня 1998 р. «Про внесення змін і доповнень у деякі постанови Пленуму Верховного Суду України в цивільних справах» роз'яснив, що суди розглядають також позови про укладення трудових договорів не тільки у випадках, зазначених у частині другій статті 232 цього Кодексу, коли власник або уповноважений ним орган зобов'язаний був укласти трудовий договір, а також у тих випадках, коли особа вважає, що їй було відмовлено у цьому всупереч гарантіям, передбаченим коментованою статтею.
  7. Статтею 55 Конституції України кожному громадянину гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
  Порядок розгляду таких звернень до суду регулюється главою 31-А Цивільного процесуального кодексу України (статті 248і— 2489).
  8. Пленум Верховного