ими угодами за трудовим правом України, а з угодами, що мають нормативний характер і приймаються на державному (міжгалузевому), галузевому та регіональному (адміністративно-територіальному) рівнях колективно-договірного регулювання. До них належать генеральні, галузеві та регіональні угоди.
  Слід зауважити, що у трудовому законодавстві допускаються випадки погіршення правового становища працівників у колективному договорі порівняно з умовами, передбаченими генерать-ною, галузевою чи регіональною угодами. Проте такі випадки розглядаються як виняткові та тимчасові заходи, покликані захистити економічні інтереси роботодавців. Згідно зі ст. 14 Закону України «Про оплату праці» у колективному договорі можуть бути визначені такі умови з оплати праці, але лише на період подолання фінансових труднощів підприємства і не більше ніж на шість місяців. Проте ці умови колективного договору не можуть погіршувати становища працівника порівняно з трудовим законодавством, у тому числі і про оплату праці.
  Стаття 17. Строк чинності колективного договору
  Колективний договір набирає чинності з дня його підписання представниками сторін або з дня, зазначеного у ньому.
  Після закінчення строку чинності колективний договір продовжує діяти до того часу, поки сторони не укладуть новий або не переглянуть чинний, якщо інше не передбачено договором.
  Колективний договір зберігає чинність у разі зміни складу, структури, найменування уповноваженого власником органу, від імені якого укладено цей договір.
  У разі реорганізації підприємства, установи, організації колективний договір зберігає чинність протягом строку, на який його укладено, або може бути переглянутий за згодою сторін.
  У разі зміни власника чинність колективного договору зберігається протягом строку його дії, але не більше одного року. У цей період сторони