), на підприємствах електроенергетики у випадках, коли проведення страйків може призвести до порушення сталості об'єднаної енергосистеми України або теплопостачання в осінньо-зимовий період (ст. 22 Закону України «Про електроенергетику» від 16.10.1997 p.).
  Колективні трудові спори у випадках, коли заборонено проведення страйку, вирішуються у порядку, встановленому Законом України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» та Положенням про порядок проведення примирних процедур по вирішенню колективних трудових спорів (конфліктів), затвердженим наказом НСПП № 92 від 24.04.2001 р.
  21. Страйк на виробничому рівні може бути оголошено лише на основі рішення, прийнятого загальними зборами (конференцією) найманих працівників за поданням профспілкової чи іншої організації. Рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала більшість найманих працівників або дві третини делегатів конференції. Водночас загальні збори (конференція) найманих працівників визначають орган (особу), які очолюють страйк. Цей орган зобов'язаний письмово попередити власника або уповноважений ним орган про проведення страйку не пізніш як за сім днів до його початку, а на безперервно діючому підприємстві — за п'ятнадцять днів.
  Місце проведення страйку на території підприємства, установи, організації визначається органом (особою), яка керує страйком, за погодженням з власником або уповноваженим ним органом, а у випадку проведення зборів, мітингів, пікетів за межами підприємства він зобов'язаний попередити про запланований захід місцевий орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування не пізніше ніж за три дні.
  Проведення страйку не зупиняє обов'язку сторін колективного спору шукати шляхи вирішення спору. Угода про вирішення колективного трудового спору підписується керівником або іншим