м, як зазначає М. Антокольська, є нормами-декла-раціями, оскільки передбачені ними права не можуть здійсню-ватись у примусовому порядку, застосування санкцій за їх порушення неможливе1. Так, спори з приводу розподілу сімейних обов'язків та питань життя сім'ї, тобто ті, що стосуються особи-сто-правових відносин подружжя, за винятком питань, пов'язаних з вихованням дітей, та майнових питань, не можуть вирішу-ватися примусово. Майнові ж спори подружжя можуть вирішуватися судом. У судовому порядку можуть також вирішуватися спори щодо виховання дітей. А у випадках, передбачених законом (статті 152 і 158 СК), такі спори можуть вирішуватися органами опіки та піклування. Окремі питання, пов'язані зі здійсненням батьківських прав та обов'язків, повинні вирішуватися з урахуванням думки дитини (статті 148, 149, 160 СК).
  Нормами-деклараціями є також положення, які передбачають право дружини та чоловіка на повагу до своєї індивідуальності та на фізичний і духовний розвиток (статті 51 і 52 СК). Порушення цих положень може бути підставою для розлучення.
  Особисті немайнові відносини між подружжям є відносними правовідносинами. Правам одного з подружжя відповідають обов'язки другого. Більшість сімейних особистих немайнових суб'єктивних прав та обов'язків кожного з подружжя є водночас їх правами та обов'язками стосовно одне одного (див. коментарі до статей 14 і 15). Так, питання, пов'язані з реалізацією прав та обов'язків подружжя, що стосуються розподілу обов'язків у сім'ї та спільного вирішення проблем сімейного життя, мають розв'язуватися за взаємною згодою. При здійсненні одним з подружжя прав на вибір та зміну прізвища, вибір занять, професії та місця проживання другий з подружжя не повинен чинити перешкод цьому.
  Деякі з особистих немайнових прав подружжя (наприклад, право на материнство та право на батьківство) мають абсолютний