абезпечена нормами права. Вони можуть лише сприяти розвитку цих відносин, які регулюються нормами моралі.
  У коментованій главі закріплені такі особисті немайнові права та обов'язки подружжя: 1) на материнство та батьківство (статті 49 і 50); 2) право дружини та чоловіка на повагу до своєї індивідуальності та на фізичний і духовний розвиток (статті 51 і 52); 3) право дружини та чоловіка на зміну прізвища (ст. 53); 4) право дружини та чоловіка на розподіл обов'язків та спільне вирішення питань життя сім'ї (при цьому вважається, що дії одного з подружжя стосовно життя сім'ї вчинені за згодою другого з подружжя) (ст. 54); 5) обов'язок подружжя турбуватися про сім'ю (ст. 55); 6) право дружини та чоловіка на особисту свободу (ст. 56). Відповідно до нього кожен з подружжя має право на вибір місця свого проживання, вживати заходів, які не заборонені законом і не суперечать моральним засадам суспільства, щодо підтримання шлюбних відносин, а також право припинити шлюбні відносини. Крім того, кожен з подружжя, як й будь-який громадянин, має право на працю, яке охоплює право на вибір професії та роду трудової діяльності (ст. 43 Конституції). Дружина та чоловік, як й будь-які громадяни, володіють особистими немайновими правами, закріпленими у книзі 2 ЦК. Деякі з цих прав з моменту реєстрації шлюбу одночасно є суб'єктивними сімейними правами кожно-го з подружжя. Такими правами, наприклад, є право на невтручання в особисте і сімейне життя (ст. 32 Конституції; ст. 271 ЦК) і право на сім'ю (ст. 4 СК; ст. 291 ЦК). До особистих немайнових прав подружжя згідно з ч. 1 ст. 119 СК також належить право обох або одного з подружжя на встановлення режиму окремого проживання. До цих прав варто також віднести право одного з подружжя давати згоду на усиновлення дитини другим з подружжя.
  Деякі норми, що регулюють немайнові відносини між подружжям,