ювання актового запису про шлюб, якщо він є недійсним або його визнано недійсним (див. коментар до ст. 39). Інші спадкоємці померлого (батьки, діти, утриманці тощо) можуть пред'явити позов про визнання шлюбу недійсним або у випадках, передбачених ст. 39 СК, звернутися до органу РАЦСу із заявою про анулювання актового запису про шлюб.
  Перебування у недійсному шлюбі, як вже зазначалося, є правопорушенням, що триває. Тому до вимоги про визнання шлюбу недійсним зазвичай не застосовується позовна давність. Однак у разі смерті особи, яка перебувала у недійсному шлюбі, застосовуються положення про позовну давність, передбачені нормами ЦК (статті 71-85 ЦК 1963 р.; статті 256-268 ЦК 2003 р.). Якщо шлюб є недійсним (ст. 39) або має бути визнаний недійсним за рішенням суду (ст. 40), позовна давність не повинна застосовуватись, оскільки у зазначених випадках шлюб є недійсним в силу самого закону, а тоді, коли шлюб може бути визнаний недійсним за рішенням суду (ст. 41 СК), позовна давність повинна застосовуватись у разі смерті однієї з осіб, яка перебувала у недійсному шлюбі. Якщо особи перебувають у недійсному шлюбі, між ними не виникають сімейні правовідносини (див. коментарі до статей 44 і 45). Тому положення ст. 20 СК про застосування позовної давності до сімейних відносин при пред'явленні позову про визнання шлюбу недійсним не застосовується.
  У разі застосування позовної давності її перебіг починається від дня, коли особа, яка пред'явила позов про визнання шлюбу недійсним, дізналася або мала дізнатися про порушення своїх прав. При визнанні шлюбу недійсним у реєстраційному порядку або за рішенням суду спадкоємець або спадкоємці того з подружжя, хто помер, мають право на задоволення позову про витребування спадкового майна або його вартості.
  Правові наслідки, встановлені частинами 2—5 цієї статті, застосовуються до особи, яка