угої сторони і (або) від державного органу реєстрації актів цивільного стану.
  Визнання шлюбу недійсним означає анулювання останнього від дня його державної реєстрації. Тому недійсний шлюб не є підставою для виникнення у осіб, які перебувають у такому шлюбі, прав та обов'язків подружжя, визначених СК, а також прав і обов'язків, встановлених для подружжя іншими законами України. Майно, набуте протягом недійсного шлюбу, вважається таким, що належить особам, які перебували у такому шлюбі, на праві спільної часткової власності. Розмір часток кожної з зазначених осіб визначається відповідно до їх участі у придбанні цього майна своєю працею та коштами. При регулюванні відносин, пов'язаних з цим майном, застосовуються норми не СК, а ЦК (статті 112-119 ЦК 1963 р.; статті 356-367 ЦК 2003 р.). Якщо майно (жилий будинок, автомобіль тощо), придбане у шлюбі, визнаному недійсним, оформлене на ім'я однієї з осіб, яка перебувала у такому шлюбі, інша особа, яка перебувала у цьому шлюбі, може вимагати визнання за нею частки у праві власності на це майно та його розподілу, якщо доведе, що вона брала участь у придбанні зазначеного майна своєю працею або коштами. При придбанні ж майна особами, які перебувають у дійсно-му шлюбі, вважається, що кожна придбана ними річ є об'єктом спільної сумісної власності подружжя незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вона оформлена (див. коментар до ст. 60 СК).
  Непрацездатна та нужденна особа, яка перебувала у шлюбі, визнаному недійсним, позбавляється права на одержання аліментів від того, з ким вона була у такому шлюбі. Оскільки, як зазначалося, розглядуваний шлюб вважається недійсним від дня його державної реєстрації і не породжує прав та обов'язків подружжя, треба вважати, що у винної непрацездатної та нужденної особи, яка перебувала у такому шлюбі, тобто у особи, яка знала або повинна була знати