бу, може пред'явити позов про визнання його недійсним (ч. 2 ст. 4 ЦПК). Однак права на задоволення такого позову вона не має.
  У разі укладення недійсного шлюбу має місце правопорушення, що триває. Тому при пред'явленні позову про визнання шлюбу недійсним не застосовується позовна давність. Це ж положення випливає зі змісту ст. 20 СК.
  
  Стаття 43. Визнання шлюбу недійсним після його припинення
  1. Розірвання шлюбу, смерть дружини або чоловіка не є перешкодою для визнання шлюбу недійсним.
  2. Якщо шлюб розірвано за рішенням суду, позов про визнання його недійсним може бути пред'явлено лише після скасування рішення суду про розірвання шлюбу.
  Коментована стаття, як і ч. 6 ст. 39 СК, передбачає, що смерть дружини або чоловіка або розірвання шлюбу не є перешкодою для визнання його недійсним. Водночас, як випливає із зіставлення змісту ч. 6 ст. 39 СК зі змістом ч. 2 статті, що коментується, для визнання шлюбу, розірваного за постановою органу РАЦСу, недійсним не потрібне її скасування. У такому разі актовий запис анулюється за рішенням органу (суду або органу РАЦСу), що визнає шлюб недійсним. Якщо ж шлюб розірвано за рішенням суду, позов про визнання його недійсним може бути пред'явлено лише після скасування зазначеного рішення. Це пояснюється тим, що рішенню суду, яке набуло законної сили, притаманні певні ознаки, зокрема винятковість, незаперечність, обов'язковість. Винятковість зазначеного рішення означає неможливість розгляду в суді першої інстанції та в апеляційному порядку справи між тими самими сторонами, з приводу того самого предмета та за тими самими підставами (п. З ч. 2 ст. 136 ЦПК), незаперечність — неможливість заперечення цього рішення в апеляційному порядку, обов'язковість — його обов'язковість для всіх органів, організацій, підприємств (п. 9 ч. З ст. 129 Конституції). Рішення суду, що набуло законної сили,