а ч. 5 ст. ЗО СК.
  А у коментованій статті перелічені підстави визнання судом шлюбу недійсним. У зазначених у цій статті випадках визнання шлюбу недійсним є правом, а не обов'язком суду. Згідно зі статтею, що коментується, за рішенням суду може бути визнаний недійсним шлюб: 1) між усиновлювачем та усиновленою ним дитиною, укладений з порушенням вимог, встановлених ч. 4 ст. 26 СК; 2) між двоюрідними братом та сестрою; між тіткою, дядьком та племінником, племінницею; 3) з* особою, яка приховала свою тяжку хворобу або хворобу, небезпечну для другого з подружжя і (або) їх нащадків; 4) з особою, яка не досягла шлюбного віку і якій не було надане право на шлюб.
  Як випливає зі змісту коментованої статті, у перелічених у ній випадках маються на увазі шлюби, укладені за наявності встановлених законом відносних перешкод їх укладенню (частини 3—5 ст. 26, ч. 5 ст. ЗО СК), за винятком шлюбу, укладеного з особою, яка не досягла шлюбного віку. При вирішенні справи про визнання шлюбу недійсним суд бере до уваги, наскільки цим шлюбом порушені права та інтереси особи, тривалість спільного проживання подружжя, характер їх взаємин та інші обставини, що мають істотне значення. Шлюб не може бути визнаний недійсним у разі вагітності дружини або народження дитини у осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 4 ч. 1 статті, що коментується, або якщо той, хто не досяг шлюбного віку, досяг його або йому було надане право на шлюб.
  У главі про недійсність шлюбу нічого не сказано про наслідки укладення шлюбу між рідною дитиною усиновлювача та усиновленою ним дитиною, а також між дітьми, які були ним усиновлені, якщо зазначеним особам рішенням суду не було надане право на шлюб (ч. 4 ст. 26 СК). Уявляється, що у таких випадках питання про визнання шлюбу недійсним може вирішуватися судом з урахуванням обставин, викладених у ч. 2 коментованої статті, відповідно