сини, шлюб не може визнаватись фіктивним. Під час розгляду справ про визнання шлюбу недійсним в силу підстав статті, що коментується, суд на основі дослідження та оцінки доказів, поданих сторонами або стороною (статті 15 і ЗО ЦПК), має дійти висновку щодо наявності або відсутності таких підстав і навести відповідне мотивування. Цей висновок пови-нен бути викладений у рішенні суду. Шлюб не може бути визнаний недійсним, якщо на момент розгляду справи судом відпали обставини, що засвідчували відсутність згоди особи на шлюб або її небажання створити сім'ю.
  
  Стаття 41. Шлюб, який може бути визнаний недійсним за рішенням суду
  1. Шлюб може бути визнаний недійсним за рішенням суду, якщо він був зареєстрований:
  1) між усиновлювачем та усиновленою ним дитиною з порушенням вимог, встановлених частиною четвертою статті 26 цього Кодексу;
  2) між двоюрідними братом та сестрою; між тіткою, дядьком та племінником, племінницею;
  3) з особою, яка приховала свою тяжку хворобу або хворобу, небезпечну для другого з подружжя і (або) їхніх нащадків;
  4) з особою, яка не досягла шлюбного віку і якій не було надано права на шлюб.
  2. При вирішенні справи про визнання шлюбу недійсним суд бере до уваги, наскільки цим шлюбом порушені права та інтереси особи, тривалість спільного проживання подружжя, характер їхніх взаємин, а також інші обставини, що мають істотне значення.
  3. Шлюб не може бути визнаний недійсним у разі вагітності дружини або народження дитини у осіб, зазначених пунктами 1, 2, 4 частини першої цієї статті, або якщо той, хто не досяг шлюбного віку, досяг його або йому було надано право на шлюб.
  Як вже зазначалося, перешкоди укладанню шлюбу можна поділити на абсолютні, за наявності яких шлюб обов'язково має визнаватись недійсним, та відносні, за яких він може виз-наватись недійсним. Ці перешкоди наведені у частинах 3 і 4 ст.