о у разі укладення шлюбу з порушенням принципу моногамії може не бути вини особи, яка його порушила, наприклад, якщо така особа вважала свій попередній шлюб припиненим через смерть жінки, чоловіка, а вона, він виявилися живими2.
  Згідно зі ст. 175 КпШС та п. 4.1 Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні особи, які раніше перебували у шлюбі, можуть зареєструвати новий шлюб лише при пред'яв-ленні документів, які підтверджують припинення попереднього шлюбу (свідоцтво про розірвання шлюбу, свідоцтво про смерть одного з подружжя, судове рішення про визнання шлюбу недійсним). Тому при укладанні шлюбу особа, яка перебуває в нерозірваному шлюбі, не може вважати його припиненим. Вина осіб, які уклали недійсний шлюб, може бути відсутньою, якщо вони не знали про наявність між ними близького споріднення (наприклад, про те, що вони є двоюрідними братом та сестрою) або якщо один з подружжя не знав про недієздатність другого. У тих випадках, коли наявна вина хоча б одного з подружжя, визнання шлюбу недійсним треба розглядати як захід відповідальності. У разі відсутності вини обох сторін визнання шлюбу недійсним є заходом захисту, що застосовується за об'єктивно протиправну поведінку3 (про відмінність понять "захід відповідальності" та "захід захисту" див. коментар до ст. 18).
  Відповідно до коментованої статті підставами недійсності шлюбу є порушення вимог, встановлених статтями 22, 24—26 СК, тобто укладення шлюбу з порушенням вимог закону щодо шлюбного віку (ст. 22), добровільної згоди на укладення шлюбу, його реєстрації з особою, визнаною недієздатною, або з особою, яка з інших причин не усвідомлювала значення своїх дій і (або) не могла керувати ними (ст. 24), одношлюбності (ст. 25), осіб, які не можуть перебувати у шлюбі між собою (ст. 26) (див. коментарі до цих статей). Серед підстав визнання шлюбу недійсним у статті, що