инами 1—3 ст. 39 СК (див. коментар до цієї статті), а також якщо він не визнаний недійсним за рішенням суду (див. коментар до статей 40 і 41). Зі змісту статті, що коментується, випливає, що у випадках, передбачених частинами 1—3 ст. 39 СК, шлюб є недійсним і без рішення суду, в силу самого права (ірзо ]иге), оскільки при його укладенні були допущені такі порушення, внаслідок яких шлюб є недійсним і без рішення суду. У випадках же, передбачених статтями 40 і 41 СК, для визнання шлюбу недійсним необхідне рішення суду (див. коментарі до цих статей).
  
  Глава 5
  Недійсність шлюбу
  Стаття 38. Підстави недійсності шлюбу
  1. Підставою недійсності шлюбу є порушення вимог, встановлених статтями 22, 24—26 цього Кодексу.
  Під недійсним треба розуміти шлюб, зареєстрований в державному органі РАЦСу за відсутності хоча б однієї з передбачених законом умов його укладання або за наявності принаймні однієї зі встановлених законом перешкод цьому. Такий шлюб не породжує прав та обов'язків подружжя. Визнання шлюбу недійсним означає анулювання останнього з моменту його укладення. Це вид сімейно-правової санкції, яка застосовується у разі порушення передбачених законом умов укладання шлюбу. Іншої думки дотримується М. Кротов, який вважає, що недійсність шлюбу — це не захід відповідальності й не захід захисту. Основна мета цього заходу — констатація того, що сторони не досягли бажаного правового результату'. З таким поглядом навряд чи можна погодитись. Адже у разі укладення недійсного шлюбу має місце вчинення протиправних дій особами, які вступили у нього. Тому більш правильною є позиція М. Антокольської, яка вважає, що визнання шлюбу недійсним — це санкція за порушення сімейного законодавства особами, які уклали шлюб (або однією з них) під час його укладення. Водночас не можна повністю погодитися з твердженням М. Антокольської про те, що