дою укладанню шлюбу, як випливає зі змісту ч. З ст. 39 СК, є також визнана судом недієздатність будь-якої з осіб, які беруть шлюб. Заборона шлюбу з недієздатними особами обумовлена тим, що вони не здатні усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними (ст. 16 ЦК 1963 р.; ст. 39 ЦК 2003 р.). Тому такі особи не можуть дати усвідомленої згоди на вступ у шлюб. Якщо на момент реєстрації шлюбу особа не була визнана недієздатною, але перебувала у такому стані, за якого не могла усвідомлювати значення своїх дій, шлюб має визнаватися недійсним, оскільки при цьому відсутня одна з основних умов його укладання — добровільне усвідомлене волевиявлення, спрямоване на вступ у шлюб (ст. 24 СК). Заборона шлюбу з недієздатними особами пояснюється також турботою держави про здоров'я потомства. Адже багато психічних хвороб можуть передаватися у спадок.
  Відносною перешкодою укладанню шлюбу, як випливає із зіставлення ч. 5 ст. ЗО з ч. З ст. 41 СК, є приховання однією з осіб, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, тяжкої хвороби, небезпечної для другої особи. У разі реєстрації шлюбу це може бути підставою для визнання його недійсним. Закріплення наведеного положення у ч. 5 ст. ЗО СК обумовлено турботою держави про сім'ю, здоров'я другого з подружжя та (або) їх нащадків.
  
  Глава 4 Державна реєстрація шлюбу
  Стаття 27. Значення державної реєстрації шлюбу
  1. Державна реєстрація шлюбу встановлена для забезпечення стабільності відносин між жінкою та чоловіком, охорони прав та інтересів подружжя, їхніх дітей, а також в інтересах держави та суспільства.
  2. Державна реєстрація шлюбу проводиться урочисто.
  3. Державна реєстрація шлюбу засвідчується Свідоцтвом про шлюб, зразок якого затверджує Кабінет Міністрів України.
  Державна реєстрація шлюбу має конститутивне (правоутво-рююче) значення. Без неї немає й шлюбу. Держава заінтересована у