явності яких шлюб обов'язково має визнаватися недійсним, й відносні, тобто такі, за яких суд може визнати шлюб недійсним, перешкоди його укладенню.
  Абсолютними перешкодами є: 1) наявність між особами, які беруть шлюб, прямої лінії споріднення (родичами прямої лінії вважаються особи, які походять одне від одного — батьки й діти, внуки, дід, баба); 2) та обставина, що особи, які бажають укласти шлюб, є рідними (повнорідними, неповнорідними) братами й сестрами (повнорідними є брати і сестри, які мають спільних батьків, а неповнорідними — ті, які мають спільну матір або спільного батька); 3) перебування однієї або обох осіб, які беруть шлюб, в іншому неприпиненому шлюбі.
  Відносними перешкодами є: 1) те, що особи, які бажають укласти шлюб, є двоюрідними братами та сестрами, рідними дядьком та племінницею, тіткою і племінником; 2) наявність правового зв'язку між рідною дитиною усиновлювача та усиновленою ним дитиною, а також між усиновленими дітьми (зазначеним особам може надаватися право на укладання шлюбу за рішенням суду); 3) наявність правового зв'язку між усинов-лювачем та усиновленою ним дитиною (згідно з ч. 5 статті, що коментується, шлюб між цими особами може бути зареєстровано лише у разі скасування усиновлення).
  Заборона шлюбу між близькими родичами обумовлена як моральними, так і біологічними міркуваннями. Адже такі шлюби значно підвищують імовірність передавання у спадок багатьох захворювань. Заборона шлюбів між рідною дитиною усиновлювача та усиновленою ним дитиною, між усиновленими дітьми, між усиновлювачем та усиновленою ним дитиною пояснюється тим, що між усиновленою особою (а в майбутньому й між її нащадками) та усиновлювачем і його родичами за походженням виникають такі самі правовідносини, як й між родичами за походженням (частини 3—5 ст. 232 СК), а також мо-ральними міркуваннями.
  Абсолютною перешкодою