годи цивільно-правовим договором вони аргументують тим, що шлюбні відносини виникають з одного юридичного факту — угоди осіб, які вступають у шлюб. Акт же державної реєстрації шлюбу є частиною цієї угоди подібно до того, як й у випадку, коли цивільно-правовий договір підлягає реєстрації, форма договору є його частиною'.
  З таким поглядом не можна погодитися. Справді, взаємна згода осіб, які беруть шлюб, є угодою. Однак її не можна визнати цивільно-правовим договором. Ця угода спрямована на створення сім'ї, а не на виникнення, зміну або припинення цивільних правовідносин. Права та обов'язки осіб, які уклали шлюб, визначаються не їх угодою, а законом. Крім того, як слушно зазначають деякі автори, угода осіб, які вступають, у шлюб, передує укладанню останнього, є одним (але не єдиним) з елементів необхідного для цього юридичного складу. Подружні відносини породжує не власне угода осіб, які беруть шлюб, а його державна реєстрація, що має конститутивне (правоутворююче) значення2. Це ж випливає зі змісту ч. 1 ст. 27 СК.
  
  Стаття 25. Одношлюбність
  1. Жінка та чоловік можуть одночасно перебувати лише в одному шлюбі.
  2. Жінка та чоловік мають право на повторний шлюб лише після припинення попереднього шлюбу.
  Треба розрізняти умови укладання шлюбу та перешкоди цьому, тобто обставини, за яких укладання шлюбу неправомірне.
  Як випливає зі змісту ч. 1 коментованої статті, однією з таких перешкод є перебування однієї або обох осіб, які бажають одружитися, в іншому зареєстрованому шлюбі. Маються на увазі шлюби, зареєстровані в органах РАЦСу, та прирівняні до них шлюби, укладені за релігійним обрядом (див. коментар до ст. 21). Ч. 1 статті, що коментується, закріплює принцип моногамії (одношлюбності), згідно з яким чоловік та жінка можуть одночасно перебувати лише в одному шлюбі.
  З урахуванням наведеного вище ч. 2 встановлює, що