вважати справами окремого провадження.
  Рішення суду про відмову у зниженні шлюбного віку може бути оскаржене в апеляційному порядку (ст. 290 ЦПК).
  У тих випадках, коли за рішенням суду особі, яка досягла 14 років, надається право вступити у шлюб, вона набуває повної цивільної дієздатності з моменту реєстрації шлюбу (ч. 2 ст. 11 ЦК 1963 р., ч. 2 ст. 34 ЦК 2003 р.). У разі припинення шлюбу до досягнення особою повноліття набута нею повна цивільна дієздатність зберігається (другий абзац ч. 2 ст. 34 ЦК).
  
  Стаття 24. Добровільність шлюбу
  1. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.
  Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
  2. Реєстрація шлюбу з особою, яка визнана недієздатною, а також з особою, яка з інших причин не усвідомлювала значення своїх дій і (або) не могла керувати ними, має наслідки, встановлені статтями 38—40 цього Кодексу.
  Однією з умов укладання шлюбу є взаємна згода на це жінки та чоловіка. Дана умова відповідає ч. 1 ст. 51 Конституції, згідно з якою шлюб грунтується на їх вільній згоді. Для досягнення такої згоди необхідно, щоб у зазначених осіб був намір створити сім'ю й набути прав та обов'язків подружжя. Якщо шлюб укладено жінкою та чоловіком або одним з них без такого наміру, він визнається за рішенням суду недійсним (див. коментар до ст. 40).
  З питання про правову характеристику взаємної згоди осіб, які вступають у шлюб, у юридичній літературі немає єдиної думки. Більшість авторів (А. Бєлякова, О. Іоффе, Г. Матвєєв, В. Маслов, А. Пушкін, В. Рясенцев, І. Дзера та інші) не вважають зазначену згоду цивільно-правовим договором. На їх погляд, для виникнення шлюбу необхідний юридичний склад, елементами якого є взаємна згода осіб, які беруть шлюб, та акт його реєстрації в органах РАЦСу.
  Протилежної думки дотримуються М. Антокольська та М. Кро-тов. Своє визнання зазначеної