де свого часу не була встановлена радянська влада, і на тимчасово окупованій фашистськими загарбниками території у роки Великої Вітчизняної війни. З метою усунення зазначеної невизначеності у ч. З ст. 6 КпШС було закріплено положення, відповідно до якого церковні шлюби та інші релігійні обряди визнавались такими, що не мають правового значення.
  У ч. З статті, що коментується, як вже зазначалося, закріплене аналогічне правило.
  Треба зазначити, що у популярній літературі досить часто трапляються випадки неправильного розуміння терміна "цивільний шлюб". Ним вважається шлюб, не зареєстрований в органах РАЦСу, тобто фактичний шлюб. Проте згідно з законодавством України, починаючи зі згаданого декрету РНК УРСР від 20 лютого 1919 р., цивільним шлюбом визнається шлюб, укладений в органах РАЦСу. І його треба відрізняти від церковного шлюбу, укладання якого є особистою справою осіб, які вступають у шлюб'.
  
  
  
  
  Стаття 22. Шлюбний вік
  1. Шлюбний вік для жінки встановлюється у сімнадцять, а для чоловіка — у вісімнадцять років.
  2. Особи, які бажають зареєструвати шлюб, мають досягти шлюбного віку на день реєстрації шлюбу.
  Норми СК передбачають умови укладання шлюбу та перешкоди цьому. Умови — це обставини, наявність яких необхідна для того, щоб шлюб мав правову силу, а перешкоди — обставини, за яких укладання шлюбу неправомірне. Перші належать до позитивних обставин, а другі — до негативних2. Умовами укладання шлюбу є взаємна згода осіб, які одружуються, і досягнення ними шлюбного віку.
  Перешкоди укладанню шлюбу наведені у статтях 25, 26 і ЗО СК (див. коментарі до цих статей).
  В Україні шлюбний вік для жінки встановлено у 17, а для чоловіка — у 18 років. Закріплення у СК шлюбного віку пояснюється тим, що для вступу у шлюб особа повинна досягти певного ступеня фізичної та психічної зрілості. Це необхідне для забезпечення