и та чоловіка прав та обов'язків подружжя, крім випадків, коли релігійний обряд шлюбу відбувся до створення або відновлення державних органів реєстрації актів цивільного стану.
  Шлюб — це основа сім'ї. Правові норми, що регулюють порядок та умови його укладання, є початковою стадією правового регулювання особистих немайнових та майнових відносин між подружжям. Ст. 51 Конституції встановлює, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Вона заінтересована у зміцненні та стабільності шлюбу і тому здійснює контроль за його укладанням і припиненням та захищає лише шлюби, укладені в органах РАІДСу. Жоден інший орган не має права оформлювати шлюб.
  Визначення поняття шлюбу, наведене у ч. 1 коментованої статті, навряд чи можна визнати вичерпним. Адже у ньому не зазначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка (ч. 1 ст. 51 Конституції) і що він є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя, хоч останнє положення і закріплене у ч. 1 ст. 36 СК. У статті, що коментується, також не підкреслено, що дійсним є лише шлюб, укладений з додержанням умов, передбачених законом. З урахуванням сказаного вище можна вважати, що шлюб — це вільний спрямований на створення сім "І союз рівноправних чоловіка та жінки, укладений з додержанням умов та форми, встановлених законом, який породжує взаємні права та обоє 'язки подружжя. Деякі автори зазначають, що шлюб — це довічний союз чоловіка та жінки1 І що його метою є народження та виховання дітей2.
  У визначення шлюбу як правового поняття навряд чи варто включати ознаку, згідно з якою він є довічним союзом чоловіка та жінки, оскільки це суперечить положенню закону (ч. З ст. 56 СК) про право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Необгрунтованим є й положення про те, що метою шлюбу є народження та виховання дітей. Як правило, це його наслідок,