в змозі взяти на себе піклування й витрати на їх утримання і виховання.
  З наведеним поглядом важко погодитися тому, що майнові відносини у сім'ї виникають лише за наявності особистих немайнових відносин і обслуговують їх. Так, між подружжям спочатку виникають особисті немайнові відносини, а потім — майнові. Майнові відносини, які регулюються сімейним законодавством, можуть виникнути лише за наявності немайнових. Вони сприяють виконанню одного з основних завдань сімейного законодавства — зміцненню сім'ї. Аліментні правовідносини між батьками й дітьми сприяють належному здійсненню особистих правовідносин з виховання дітей, тобто обслуговують ці особисті правовідносини, а отже, є похідними від них.
  Навряд чи можна погодитись з твердженням Н. Єгорова про те, що в сімейному праві кількість норм, які регулюють особисті немайнові відносини, незначна. Так, у КпШС України серед статей, що регулюють відносини між батьками і дітьми, 17
  присвячено регулюванню особистих немайнових відносин і 18 — регулюванню майнових відносин. У СК України ЗО статей регулюють особисті немайнові відносини між батьками і дітьми, а 34 — майнові. У СК РФ 22 статті регулюють особисті немайнові відносини, а 10 — майнові відносини між батьками та дітьми. Водночас слушною є думка Н. Єгорова про те, що кількісний показник сімейних норм, які регулюють особисті немайнові та майнові відносини, не може мати істотного значення для вирішення питання про їх співвідношення у сімейному праві.
  Треба зазначити, що особисті немайнові та майнові відносини, які регулюються сімейним законодавством, мають кілька спільних ознак. Так, вони залежать від правового становища особи і характеризуються непередаваністю та невідчужуваністю прав і обов'язків. Як правило, ці відносини виникають на підставі своєрідних юридичних фактів: шлюбу, споріднення, усиновлення, встановлення