них правил застосування позовної давності. Вона має відсильний характер, вказуючи на те, що у випадках, передбачених ч. 1 цієї статті, позовна давність застосовується судом відповідно до ЦК України, якщо інше не передбачено СК.
  46
  Водночас у тих випадках, коли строк для захисту порушених суб'єктивних прав встановлено сімейним законодавством, діють не усі правила, передбачені главою 19 ЦК, а лише ті з них, що регулюють загальні питання інституту позовної давності.
  Так, цивільне законодавство України встановлює, що позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253—255 ЦК і що цей порядок не може бути змінено за домовленістю сторін (ст. 260 ЦК). Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності (ч. 2 ст. 267 ЦК). Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч. З ст. 267 ЦК).
  На позовну давність, встановлену сімейним законодавством України, поширюються правила про визначення початкового моменту її перебігу, а також про його припинення, переривання й поновлення.
  У випадках встановлення для певних вимог, що випливають з сімейних відносин, позовної давності правильне визначення початкового моменту її перебігу має важливе значення для вирішення спору судом.
  За загальним правилом згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Виняток з цього правила може бути встановлено законом.
  Це правило застосовується, зокрема, при вирішенні судом спорів за позовами про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, заявленими після розірвання шлюбу (ч. 2 ст. 72), про визнання батьківства (ч. 2 ст. 129),