имання триває протягом усього часу проживання з дитиною-інвалідом та опікування нею і не залежить від матеріального становища того з батьків, з ким вона проживає.
  За загальним правилом згідно зі ст. 76 СК розірвання шлюбу не припиняє права особи на утримання, яке виникло у неї за час шлюбу. Після розірвання шлюбу особа має право на ут-римання, якщо вона стала непрацездатною до розірвання шлюбу або протягом одного року від дня розірвання шлюбу та потребує матеріальної допомоги і якщо її колишній чоловік, колишня дружина може надавати таку допомогу.
  Водночас ч. 4 ст. 76 СК встановлює, що якщо у зв'язку з вихованням дитини, веденням домашнього господарства, піклуванням про членів сім'ї, хворобою або іншими обставинами, що мають істотне значення, один із подружжя не мав можливості здобути освіту, працювати, зайняти відповідну посаду, він має право на утримання у зв'язку з розірванням шлюбу й тоді, коли є працездатним, за умови, що потребує матеріальної допомоги і що колишній чоловік, колишня дружина може надавати матеріальну допомогу. Право на утримання у такому разі триває протягом трьох років від дня розірвання шлюбу.
  
  У ст. 180 СК міститься вказівка на те, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Таким чином, цією правовою нормою встановлено строки існування права на аліменти на користь неповнолітньої дитини. Водночас якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення 23 років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу (ч. 1 ст. 199 СК)
  Зі сказаного вище можна дійти висновку, що у зазначених нормах сімейного законодавства встановлено строки здійснення окремих суб'єктивних сімейних прав — припинювані строки, перебіг яких починається з моменту виникнення, а не порушення відповідного