чення з дитиною матері або батьку, позбавлених батьківських прав, відібрання дитини у особи, яка незаконно утримує її, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення або визнання його недійсним), обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Він здійснює обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною або брати участь в її вихованні, та подає суду відповідний письмовий висновок.
  Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він недостатньо обґрунтований і суперечить інтересам дитини. Ч. 4 ст. 15 ЦПК передбачає, що при обстеженні та оцінІІг доказів, встановленні обставин справи та постанов-ленні рішення суд є незалежним від висновків органів влади, експертиз та окремих осіб. Як випливає зі змісту ст. 60 ЦПК, незгода суду має бути вмотивована у його рішенні або ухвалі.
  Правила опіки та піклування передбачають також випадки участі органів опіки та піклування у захисті сімейних прав та інтересів. Так, відповідно до п. 1.7 цього документа зазначені органи вирішують питання про встановлення опіки та піклування. Вони дають дозвіл опікунові на укладання угод, що виходять за межі побутових, від імені опікуваного, а піклувальнику — давати згоду на укладання таких угод підопічним (п. 4.7 Правил). Органи опіки та піклування здійснюють контроль за діяльністю опікунів та піклувальників (пункт 4.14 Правил). Опікуни та піклувальники подають щороку, не пізніше 1 лютого, до органів опіки та піклування звіт про свою діяльність за
  минулий рік, пов язану Із захистом прав та інтересів підопічних. Після припинення опіки та піклування опікуни (піклувальники) подають загальні звіти про свою діяльність (п. 4.11 Правил). Дії опікунів (піклувальників) можуть бути оскаржені будь-якою особою, у тому числі й підопічним, до органів опіки та піклування за місцем проживання