м і племінницею, племінником та між іншими родичами за походженням. На думку деяких авторів, сімейні правовідносини існують й між колишніми членами сім'ї, наприклад, між подружжям, яке розірвало шлюб (ст. 76 СК), або між вітчимом, мачухою та па-синком, падчеркою, які багато років не живуть однією сім'єю.
  Стаття 2 СК, як і ст. 2 Кодексу про шлюб та сім'ю України 1969 р. (КпШС), передбачає насамперед регулювання сімейних особистих немайнових відносин, а вже потім — майнових. Аналогічне положення передбачене ст. 2 СК Російської Федерації 1995 р. Щодо співвідношення особистих немайнових та майнових відносин, які регулюються сімейним правом, серед науковців немає єдності поглядів.
  Донедавна більшість фахівців з проблем сімейного права вважали, що в ньому на першому плані знаходиться регулювання сімейних особистих немайнових відносин. Причому таку думку висловлювали як прибічники того, що сімейне право є самостійною галуззю права (В. Рясенцев, Г. Матвєєв, Є. Воро-жейкін, В. Яковлєв), так й ті, хто вважає, що воно є частиною, підгалуззю цивільного права1.
  Нині, на погляд окремих російських авторів, зокрема М. Ан-токольської2 та Н. Єгорова3, у сімейному праві превалює регулювання майнових відносин. Свою думку вони обґрунтовують не тільки тим, що більшість статей СК РФ, як твердять ці науковці, присвячена регулюванню майнових відносин, що, як зазначає Н. Єгоров, не має істотного значення, а й тим, що особисті немайнові відносини в сім'ї регулюються державою остільки, оскільки вони тісно пов'язані з майновими відносинами і справляють на них певний вплив. Так, особисті немайнові відносини, пов'язані з вихованням дітей, втягуються у сферу правового регулювання насамперед тому, що вони тісно поєднані з майновими відносинами, які виникають з утриман-ня та виховання дітей, і тому зачіпають економічні інтереси суспільства, яке не в