ами опіки та піклування (ч. 1 ст. 19 СК). Так, згідно з ч. З ст. 145 СК спір між батьками щодо прізвища дитини може вирішуватися органом опіки та піклування або судом, тобто передбачена альтернативна підвідомчість цього спору. Особливість судового порядку захисту сімейних прав полягає й у тому, що іноді сімейно-правові спори суд розглядає за участю органів опіки та піклування (див. коментар до частин 4, 5 і 6 ст. 19).
  У тих випадках, коли спори, що виникають із сімейних правовідносин, може вирішувати не тільки суд, а й орган опіки та піклування, звернення до останнього не позбавляє особу права звернення до суду (ч. З ст. 19 СК). Це положення відповідає змісту ст. 124 Конституції, яка передбачає, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, які виникають у державі. Положення про підвідомчість усіх спорів, пов'язаних із захистом прав та свобод громадян і про необов'язковість досудового порядку їх розгляду відповідно до ст. 124 Конституції передбачене у п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя".
  Способом захисту сімейних прав та інтересів, як зазначено у п. 6 ч. 2 коментованої статті, є також відшкодування матеріальної та моральної шкоди. На думку Є. Ворожейкіна, моральна шкода підлягає відшкодуванню, якщо потерпілий водночас зазнає й матеріальної шкоди. Питання ж про можливість майнового відшкодування суто моральної шкоди має вирішуватися негативно насамперед тому, що цей вид шкоди не може оцінюватися у грошовому виразі1. Треба зазначити, що цю думку Є. Ворожейкін висловив у 1972 р., коли не існувало інституту відшкодування моральної немайнової шкоди (в Україні положення про можливість відшкодування цієї шкоди (ст. 440-1 ЦК 1963 р.) було встановлене Законом України від 6 травня 1993 р. "Про внесення змін і доповнень до положень законодавчих