ідсотка від суми неспла-чених аліментів за кожен день прострочення.
  Крім того, цивільно-правова відповідальність може реалізовуватись і у добровільному порядку (наприклад, добровільне відшкодування правопорушником збитків), а сімейно-правова — лише у примусовому порядку.
  Відповідно до ч. 1 коментованої статті кожен учасник сімейних відносин, який досяг 14 років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу. Ч. 2 цієї статті передбачає, що способами захисту сімейних прав та інтересів, зокрема, є: встановлення правовідношення; примусове виконання добровільно не виконаного обов'язку; припинення пра-вовідношення, а також його анулювання; припинення дій, які порушують сімейні права; відновлення правовідношення, яке існувало до порушення права; відшкодування матеріальної та моральної шкоди, якщо це передбачено цим Кодексом або договором.
  Водночас не всі способи захисту сімейних прав, перелічені у коментованій статті, є засобом реалізації санкцій. Так, не є таким засобом встановлення правовідношення, наприклад, встановлення батьківства, материнства, та відновлення правовідношення, яке існувало до порушення права, наприклад, поновлення батьківських прав (ст. 169 СК). Для сімейного права, як зазначає В. Рясенцев, характерні такі санкції, як витребування у судовому порядку дитини, позбавлення батьківських прав, визнання шлюбу недійсним, скасування усиновлення, визнання усиновлення недійсним, стягнення аліментів тощо2.
  В. Рясенцев підкреслює, що внаслідок застосування сімейно-правових санкцій можуть наставати такі наслідки:
  1) сімейні правовідносини повністю анулюються з моменту їх виникнення (наприклад, при визнанні усиновлення недійсним) або на майбутнє (наприклад, під час припинення опіки, зумовленого поведінкою опікуна);
  2) сімейні правовідносини зберігаються, але у зміненому вигляді,