бов'язків в обсязі та в порядку, встановлених цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами.
  Частина 5 ст. 51 Конституції встановлює, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Відповідно до ч. 7 ст. 7 СК дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, які встановлені Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними правовими актами, визнаними в Україні.
  Згідно з ч. 8 ст. 7 СК регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї. Як вже зазначалося, на думку Є. Ворожейкіна, сімейні правовідносини, пов'язані з реалізацією таких найважливіших принципів сімейного права, як рівноправність жінки та чоловіка, забезпечення інтересів матері й дітей, характеризуються тим, що здійснення прав є не лише правомочністю одного учасника правовідносин перед іншим. Водночас це обов'язок правомочної особи перед суспільством. Тому органи опіки та піклування надають певним особам допомогу у здійсненні ними своїх сімейних прав та виконанні сімейних обов'язків в обсязі та порядку, встановлених СК та інши-ми нормативно-правовими актами.
  Як випливає зі змісту коментованої статті, її норми є певною мірою відсильними. Надання органами опіки та піклування допомоги у здійсненні особами своїх прав та виконанні своїх обов'язків передбачене низкою норм СК та Правилами опіки та піклування, затвердженими наказом Держкомітету України у справах сім'ї та молоді, Міносвіти України, МОЗ України, Мінпраці та соціальної політики України від 26 травня 1999 р. № 34/166/131/88. Відповідно до ч. 5 ст. 167 СК якщо дитина, батьки якої позбавлені батьківських прав, не може бути передана бабі, дідові або іншим родичам, мачусі, вітчиму, вона передається на опікування органові опіки та піклування. Згідно з ч. 2 ст. 221 СК орган