імейних правовідносинах зобов'язана особа, визнана недієздатною, не може своїми діями створювати для себе права та обов'язки (ст. 16 ЦК 1963 р.; ст. 41 ЦК 2003 р.). Тому її сімейний обов'язок особистого немайнового характеру припиняється у зв'язку з неможливістю його виконання. Так, ця особа позбавляється обов'язків, пов'язаних з вихованням дитини. Більше того, у недієздатних батьків або одного з них можна відібрати дитину без позбавлення їх батьківських прав (див. коментар до ст. 170 СК). Визнання одного з подружжя недієздатним є однією з підстав розірвання шлюбу в органах РАЦСу (див. коментар до ст. 107 СК).
  Майнові ж обов'язки недієздатної особи не припиняються. Так, наприклад, вона зобов'язана платити аліменти на дитину. Тому недієздатна особа може бути відповідачем у суді за позовом щодо встановлення батьківства. При цьому її законним представником має бути опікун. Майнові обов'язки недієздатної особи за рахунок останньої також виконує її опікун.
  Частина 3 коментованої статті встановлює, що якщо в результаті психічного розладу, тяжкої хвороби або іншої поважної причини особа не може виконувати сімейного обов'язку, вона не вважається такою, що ухиляється від його виконання. У такому разі особа не несе відповідальності за невиконання сімейного обов'язку. Проте вона не звільняється від виконан-ня зазначеного обов'язку. У такому разі може надаватися відстрочка або розстрочка виконання (ст. 351 ЦПК; ст. 33 Закону України від 21 квітня 1999 р. "Про виконавче провадження"). Якщо зазначені в ч. З цієї статті обставини відпадають, зобов'язана особа повинна виконувати свій сімейний обов'язок. Наприклад, особа, яка внаслідок тяжкої хвороби не працювала і не мала коштів для сплати аліментів, а потім видужала, має сплачувати аліменти. При цьому з неї буде стягнена заборгованість (див. коментар до ст. 195). Майновий обов'язок