імейне право, як вже зазначалося, — це передбачений нормами об'єктивного права ступінь можливої поведінки правомочного суб'єкта, то суб'єктивний обов'язок — це передбачений нормами об'єктивного права ступінь належної поведінки зобов'язаного суб'єкта. Так, у сімейних правовідносинах, які належать до другої та третьої з виділених Є. Ворожейкіним груп (див. коментар до ст. 14 СК), реалізація суб'єктивних сімейних прав залежить від розсуду правомочного суб'єкта, а виконання сімейних обов'язків від цього не залежить. Ця особа має виконувати свій обов'язок на вимогу правомочної особи. У сімейних правовідносинах, віднесених Є. Ворожейкіним до першої групи, виконання обов'язків можливе на вимогу не тільки правомочної сторони, а й компетентних органів опіки та піклування, прокурора. Так, згідно зі ст. 361 Закону України від 5 листопада 1991 р. "Про прокуратуру" в редакції Закону від 12 липня 2001 р. прокурор може від імені держави вчиняти процесуальні та інші дії, спрямовані на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва прокуратурою інтересів громадянина в суді є його неспроможність через фізичний стан, матеріальне становище або інші поважні причини са-мостійно захищати свої порушені або оспорювані права або реалізовувати процесуальну правомочність. Так, прокурор може пред'явити позов про стягнення аліментів на користь дитини або непрацездатної особи, позбавлення батьків (одного з батьків) батьківських прав (ст. 165 СК). Однак це не буде позов щодо виконання батьками їх обов'язків. У разі позбавлення батьків батьківських прав суд може за власною ініціативою вирішити питання про стягнення аліментів.
  Суб'єктивні сімейні обов'язки, як й права, тісно пов'язані з особою. Тому вони також не відчужуються і не передаються (ч. 1 ст. 15 СК), не можуть переходити у спадщину.