в, бабі, діду, іншим родичам (за їх бажанням) або органові опіки та піклування.
  У другому абзаці п. 26 зазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України також роз'яснено, що не можна позбавити батьківських прав особу, яка не виконує свої батьківські обов'язки через психічну хворобу, слабоумство або інші незалежні від неї причини. У цих випадках, а також тоді, коли під час розгляду справи буде встановлено, що незважаючи на те, що вимога про позбавлення конкретної особи батьківських прав є необгрунтованою, залишення у останньої дитини небезпечне для неї, суд має право постановити рішення про відібрання у цієї особи дитини і передання її органові опіки та піклування.
  Справи про відібрання дитини розглядаються, як вже зазначалося, лише у судовому порядку за наявності письмового висновку органу опіки та піклування і за участю у судовому засіданні представника цього органу та прокурора. При пред'явленні ж позову про відібрання дитини від одного з батьків, обов'язковою є участь у судовому засіданні другого з батьків.
  При задоволенні позову про відібрання дитини суд обов'язково має вирішити питання про стягнення з батьків коштів на її утримання.
  У виняткових випадках, коли існує безпосередня загроза для життя або здоров'я дитини, орган опіки та піклування або прокурор мають право постановити рішення про негайне відібрання дитини від батьків. У цьому разі орган опіки та піклування зобов'язаний негайно повідомити прокурора та у семиденний строк після постановлення рішення звернутися до суду з позовом про позбавлення батьків чи одного з них батьківських прав або про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав. З таким позовом до суду має право звернутися і прокурор.
  Відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення їх батьківських прав відрізняється за своїми правовими наслідками