итини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав.
  З таким позовом до суду має право звернутися прокурор.
  3. Якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, суд за заявою батьків може постановити рішення про повернення їм дитини.
  4. При задоволенні позову про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав суд вирішує питання про стягнення з них аліментів на дитину.
  5. Положення частин першої — третьої цієї статті застосовуються до відібрання дитини від інших осіб, з якими вона проживає.
  Відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення їх батьківських прав може провадитись за рішенням суду внаслідок як винної, так і невинної (наприклад, через психічну хворобу) поведінки цих осіб. Підставою для цього є наявність небезпеки для життя, здоров'я і морального виховання дитини у разі залишення її у батьків або у одного з них. Відібрання дитини провадиться у судовому порядку.
  У ст. 76 КпШС і в ч. 1 коментованої статті не зазначено, хто може пред'являти позов про відібрання дитини. Уявляється, що у такому разі треба застосовувати за аналогією положення ст. 71 КлШС і ст. 165 СК з урахуванням роз'яснень, наведених у першому абзаці п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України". Відповідно до цих роз'яснень позов про відібрання дитини можуть пред'являти ті державні та громадські організації, на які чинним законодавством покладено обов'язок, пов'язаний з охороною прав та інтересів непо-
  внолітніх (органи опіки та піклування, дитячі будинки, інші дитячі заклади, служби у справах неповнолітніх), а також прокурор. Цей позов можуть також пред'являти другий з батьків, опікун, піклувальник. При задоволенні позову суд постановляє рішення про передання дитини другому з батьків,