ківських прав суд має вирішити питання про можливість передання дитини другому з батьків, встановивши, чи відповідає це її інтересам. Для цього треба з'ясувати обставини, які, як правило, підлягають встановленню під час розгляду спорів між батьками щодо місця проживання дитини (ст. 67 КпШС; ст. 161 СК) та позовів батьків про відібрання дитини від осіб, які незаконно тримають її (ст.
  68 КпШС; ст. 163 СК). При цьому суд відповідно до вимог ст.
  69 КпШС і статей 155 та 163 СК має керуватися інтересами дитини. Розглядаючи питання про те, кому передати дитину на виховання, він повинен встановлювати моральне обличчя того з батьків, хто не позбавлений батьківських прав, прихильність до нього дитини, його матеріально-побутові та сімейні умови, а якщо ця особа має іншу сім'ю — моральне обличчя другого з подружжя і з урахуванням цього вирішувати питання про передання їй дитини на виховання. Має бути також врахована думка дитини, що передбачено ст. 171 СК. Проте треба зазначити, що у ній не визначено мінімального віку дитини, думку якої має враховувати суд.
  При позбавленні батьківських прав одного з батьків, як вже зазначалося, за бажанням другого з них дитина може бути передана йому. Якщо дитина не може бути передана другому з батьків або якщо батьки позбавлені батьківських прав, переважне перед іншими особами право на передання їм дитини мають її баба та дід, повнолітні брати й сестри, інші родичі, мачуха, вітчим. У разі, якщо дитина не може бути передана жодній з цих осіб, вона має передаватися для опікування органові опіки та піклування.
  Дитина, яка була передана родичам, мачусі, вітчиму, органу опіки та піклування, зберігає за собою право на проживання у житловому приміщенні, в якому вона проживала раніше, і може будь-коли повернутися до нього (частини 3—6 статті, що
  коментується). При постановленні рішення про передання