вських прав, з житлового приміщення, у якому він проживає з дитиною, якщо буде встановлено, що він має інше житло, у яке може поселитися, або постановити рішення про примусовий поділ житла чи його примусовий обмін.
  3. Дитина за бажанням другого з батьків може бути передана йому.
  4. Якщо дитина не може бути передана другому з батьків, переважне право перед іншими особами на передання їм дитини мають, за їхньою заявою, баба та дід дитини, повнолітні брати та сестри, інші родичі.
  5. Якщо дитина не може бути передана бабі, дідові або іншим родичам, мачусі, вітчиму, вона передається на опікування органові опіки та піклування.
  6. Дитина, яка була передана родичам, мачусі, вітчиму, органові опіки та піклування, зберігає право на проживання у житловому приміщенні, в якому вона проживала, і може у будь-який час повернутися до нього.
  7. Порядок відібрання і передання дитини встановлюється законом.
  Частини 1 і 2 коментованої статті передбачають, що якщо дитина проживає з тим із батьків, хто позбавлений батьківських прав, суд має вирішувати питання про можливість їх подальшого проживання в одному житловому приміщенні. Він може постановити рішення про виселення того з батьків, хто позбавлений батьківських прав, з житлового приміщення, в якому ця особа проживає з дитиною, якщо буде встановлено, що вона має інше житло, в яке може поселитися, або рішення про примусовий поділ житла чи його примусовий обмін. Уявляється, що зазначені наслідки можуть наставати за рішенням суду лише у тому разі, коли вказана особа не має права приватної власності на це житло.
  Якщо позов про позбавлення батьківських прав пред'явлено до одного з батьків, а позивачем є другий з них, суд має з'ясувати місце проживання останнього, залучити його до участі у справі й обговорити питання про можливість передання йому дитини.
  При позбавленні одного з батьків