их дій. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини (ч. 2 ст. 160).Отже, у цьому разі батьківські права та обов'язки реалізуються шляхом вчинення юридичних дій батьками і самою дитиною.
  Говорячи про здійснення сімейних прав та виконання сімейних обов'язків, треба враховувати особливості сімейних правовідносин. Однією з таких особливостей, як зазначається в літературі, є те, що вони мають особисто-довірчий характер'.
  Тому сімейні права та обов'язки не передаються й не відчужуються ні за одностороннім волевиявленням, ні за угодою сторін1. Це положення дістало закріплення у ч. 1 ст. 14 та у ч. 1 ст. 15 СК. Воно має велике значення для здійснення сімейних прав та виконання сімейних обов'язків. Суб'єкти сімейних прав, здійснюючи свої права та виконуючи свої обов'язки, не можуть передавати ці права іншим особам та перекладати на них зазначені обов'язки. Особисто-довірчий характер сімейних правовідносин також обумовлює неприпустимість правонаступ-ництва у сімейних відносинах2. Такі особисті немайнові цивільні права, як право на життя, на повагу до гідності та честі тощо, перелічені у ст. 270 ЦК, також є невідчужуваними. Однак більшість суб'єктивних цивільних прав, наприклад, право власності, майнові права на об'єкти інтелектуальної власності, можуть відчужуватися. Тому непередаваність та невідчужуваність, а також неприпустимість правонаступництва — це характерні ознаки сімейних, а не цивільних суб'єктивних прав та обов'язків (див., наприклад, статті 15 і 31 Закону України від 23 грудня 1993 р. "Про авторське право і суміжні права" в редакції Закону від 11 липня 2001 р.).
  Однією з особливостей відносин, що регулюються сімейним правом, як зазначають деякі автори, є те, що в них суб'єктивні права правомочних суб'єктів у багатьох випадках є водночас й їх обов'язком