батьків та іншим родичам, на вимогу органу опіки та піклування він може постановити рішення про відібрання дитини від особи, з якою вона проживає, і передання її для опікування органові опіки та піклування.
  Стаття 162. Правові наслідки протиправної поведінки одного з батьків або іншої особи при визначенні місця проживання малолітньої дитини
  1. Якщо один з батьків або інша особа самочинно, без згоди другого з батьків чи інших осіб, з якими на підставі закону або рішення суду проживала малолітня дитина, змінить її місце проживання, у тому числі способом її викрадення, суд за позовом заінтересованої особи має право негайно постановити рішення про відібрання дитини і повернення її тому, з ким вона проживала.
  Дитина не може бути повернута лише тоді, коли залишення її за попереднім місцем проживання створюватиме реальну небезпеку для її життя та здоров'я.
  2. Особа, яка самочинно змінила місце проживання малолітньої дитини, зобов'язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому, з ким вона проживала.
  Стаття, що коментується, передбачає наслідки порушення вимог закону або рішення суду щодо визначення місця проживання малолітньої дитини (до 14 років). Так, якщо один із батьків, як правило той, хто проживає окремо від дитини, або інша особа (як родич дитини, так і стороння особа) самочинно змінить її місце проживання, суд за позовом заінтересованої особи має право негайно постановити рішення про відібрання дитини і повернення її тому, з ким вона проживала.
  Якщо рішення суду не буде виконане зобов'язаною особою у встановлений строк добровільно, державний виконавець має вжити заходів для його примусового виконання. Таке виконання судового рішення має провадитись за обов'язковою участю представника органу опіки та піклування й особи, якій передається дитина, а у необхідних випадках (учинення державному виконавцю