ехідний вік, відбувається формування особистості, свого "я", внаслідок чого досить часто виникають конфлікти між батьками й дітьми.
  Уявляється, що було б доцільно законодавче закріпити перелік тих випадків, коли особа, яка досягла 14-річного віку, може вільно обирати місце проживання (наприклад, у разі укла-дення шлюбу, народження дитини тощо). З урахуванням цього більш правильною уявляється ч. З статті, що коментується, яка закріплює за 14-річною дитиною право вільного вибору місця проживання у тому разі, якщо її батьки проживають окремо. За цієї умови дитина може сама визначити, з ким із батьків проживатиме.
  Стаття 161. Спір між матір'ю та батьком щодо місця проживання малолітньої дитини
  1. Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися судом.
  При вирішенні спору щодо місця проживання дитини суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан ЇЇ здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
  2. Суд не може передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, може своєю аморальною поведінкою зашкодити розвиткові дитини.
  3. Якщо суд визнав, що жоден із батьків не може створити дитині належних умов для виховання та розвитку, на вимогу баби, діда або інших родичів, залучених до участі у справі, дитина може бути передана комусь із них.
  Якщо дитина не може бути передана жодній із цих осіб, суд на вимогу органу опіки та піклування може постановити рішення про відібрання дитини від особи, з якою вона проживає, і передання її для опікування органові опіки та піклування.
  Як вже зазначалося, обсяг прав та обов'язків батьків не залежить від