титуційного положення про те, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. У цьому полягає певний недолік ст. 1.
  Положення зазначеної статті також відповідають пунктам 2 і З розділу І Декларації про загальні засади державної політики України стосовно сім'ї та жінок, прийнятої Верховною Радою України 5 березня 1999 р.
  Положення ч. 2 ст. 1 конкретизовані у главі 6, яка визначає особисті немайнові права та обов'язки подружжя, у главах 7, 8 та 9, що передбачають його майнові права та обов'язки, у розділі III, який регулює права та обов'язки матері, батька й дитини, та у розділі V СК, у якому закріплені права і обов'язки інших членів сім'ї та родичів.
  Однак треба зазначити, що не всі цілі регулювання сімейних відносин, передбачені ч. 2 ст. 1, можуть досягатися шляхом правового регулювання. Так, утвердження почуття обов'язку перед батьками, дітьми та іншими членами сім'ї, а також побудова сімейних відносин на засадах взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки можуть бути забезпечені не нормами права, а нормами моралі. А норми права лише сприяють цьому.
  
  Стаття 2. Учасники сімейних відносин, які регулює Сімейний кодекс України
  1. Сімейний кодекс України регулює сімейні особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, між батьками та дітьми, усиновлювачами та усиновленими, між матір'ю та батьком дитини щодо її виховання, розвитку та утримання.
  2. Сімейний кодекс України регулює сімейні особисті немайнові та майнові відносини між бабою, дідом, прабабою, прадідом та внуками, правнуками, рідними братами та сестрами, мачухою, вітчимом та падчеркою, пасинком.
  3. Сімейний кодекс України регулює сімейні особисті немайнові та (або) майнові відносини між іншими членами сім'ї, визначеними у ньому.
  4. Сімейний кодекс України не регулює сімейні відносини між двоюрідними братами та сестрами,