ної статті встановлює право батьків на самозахист своєї дитини, повнолітніх дочки й сина. Поняття самозахисту цивільних прав закріплене у ст. 19 ЦК. Відповідно до неї самозахистом є застосування особою способів протидії,
  які не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства. Способи самозахисту мають відповідати змісту права, що порушене, характеру дій, якими воно порушене, а також наслідкам, що спричинені цим порушенням. Особа (у даному разі кожний з батьків) має право на самозахист свого цивільного права та права іншої особи (у даному разі своєї дитини) від порушень і протиправних посягань.
  Батьки мають право бути представниками своїх дітей у відносинах з усіма фізичними та юридичними особами, у тому числі в судах, з питань захисту порушених прав дітей. Обсяг їх повноважень визначається цивільним законодавством про представництво (глава 17 ЦК). Говорячи про дії законних представників, треба пам'ятати, що особа, яку представляють, не має повної дієздатності: вона не уповноважувала конкретну особу як свого представника і не може контролювати її дії. Тому діяльність усіх законних представників має бути поставлена у більш жорсткі, ніж діяльність договірних представників, рамки.
  У житті можливі ситуації, коли неповнолітня дитина через брак освіти, життєвого досвіду тощо не знає, куди їй треба звернутися за захистом свого порушеного права. У таких випадках право на захист від її імені та в її інтересах реалізують батьки дитини.
  Стаття 155. Здійснення батьківських прав та виконання батьківських обов'язків
  1. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та ЇЇ людської гідності.
  2. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
  3. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства.
  4.