йній ситуації (лікарні, місці затримання та позбавлення волі тощо).
  Батьки й дитина мають право на спілкування. Як привило, воно є складовою частиною виховання дитини. Адже важко уявити ситуації, в яких батьки могли б виховувати своїх дітей, не спілкуючись з ними.
  Дитина має право спілкуватися з обома батьками, зокрема й тоді, коли вони припинили подружні відносини і проживають окремо.
  Право на спілкування у батьків і дитини існує завжди, незалежно від ситуації, в якій вони знаходяться. Так, якщо дитина чи хтось із батьків (обоє батьків) знаходяться у надзвичайній ситуації, це не означає, що припиняється їх право на спілкування. Як правило, саме у таких ситуаціях особи найбільше потребують підтримки рідних і близьких. Тому відмовити дитині у контакті з батьками можна лише за наявності серйозних підстав, наприклад, якщо допуск батьків у реанімаційну палату може становити небезпеку для дитини або якщо побачення батьків і дитини може істотно вплинути на хід слідства тощо. Однак у будь-якому випадку така відмова може бути оскаржена до суду як така, що порушує право на спілкування дитини і батьків.
  Стаття 154. Права батьків по захисту дитини
  1. Батьки мають право на самозахист своєї дитини, повнолітніх дочки та сина.
  2. Батьки мають право звертатися до суду, органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій за захистом прав та інтересів дитини, а також непрацездатних сина, дочки як їх законні представники без спеціальних на те повноважень.
  3. Батьки мають право звернутися за захистом прав та інтересів дітей і тоді, коли відповідно до закону вони самі мають право звернутися за таким захистом.
  Поряд з іншими правами батькам належить право представляти і захищати інтереси своїх дітей. Згідно з ч. 2 статті, що коментується, при цьому вони не потребують спеціальних повноважень.
  Частина