ення її прав. Згідно з ч. 2 статті, що коментується, дитина має право противитися цьому. Уявляється, що поняття "противитися" є некоректним з погляду юридичної термінології. Воно більшою мірою відображає дії дитини, а не правові наслідки її неналежного виховання батьками. Більш слушно було б говорити про появу у дитини можливості захищати своє право на належне виховання у тому разі, коли батьки здійснюють його неналежним чином. Тим більше, що відповідно до ч. З коментованої статті дитина має право звернутися за захистом своїх прав та інтересів до органу опіки та піклування, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій. Жодних вікових обмежень для цього не встановлено. Звісно, важко уявити, що малолітня дитина зможе самостійно встановити контакт із цими органами. Найчастіше вона повідомляє про порушення родичам, сусідам, вчителям, вихователям або іншим особам, які доводять ці відомості до відома органів опіки та піклування. Після цього працівники цих органів обстежують умови життя дитини і роблять відповідні висновки. Дитина, яка досягла 14-річного віку, має право звернутися за захистом своїх прав та інтересів безпосередньо до суду.
  Як свідчить практика, діти, які страждають від зловживань з боку батьків, часто не тільки не звертаються за захистом своїх прав, а й намагаються приховати такі зловживання з остраху перед батьками або побоюючись, що їх заберуть у батьків і направлять до дитячої установи. Тому усі посадові особи і громадяни, яким стало відомо про порушення прав дитини, загрозу її життю чи здоров'ю, зобов'язані негайно повідомити про це органу опіки та піклування за місцем проживання дитини.
   Стаття 153. Права батьків та дитини на спілкування
  1. Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування, зокрема якщо хтось із них перебуває у надзвичайній